Моцарт в ілюмінаторах батискафа, Моцарт, що грає в казино, Моцарт, котрий ширяє у хмарах, Моцарт миє корову, яка мліє від задоволення... Весь Зальцбург устелений немислимою кількістю декоративних куль, що у найнеймовірніших видах, фарбах і сюжетах нагадують, чиєю батьківщиною є це невеличке затишне австрійське містечко. А ще зображення талановитого композитора прикрашають упаковки з-під кави, молока, ковбаси. І, звісно ж, одні з найвідоміших у світі солодощів... Коротше, вмінню створювати туристичні мегабренди нам у австріяків учитися й учитися. Втім, хіба тільки цього?..

Якби всі озера Каринтії вдалося з’єднати разом, вийшло б, як мінімум, Середземне море. Але природа, на догоду лише власним примхам, розкидала велетенські краплі води по всій цій південній провінції Австрії, що межує зі Словенією. І вони, немов розсипи коштовного каміння, сяють своєю гладдю між смарагдовими від рослинності альпійськими передгір’ями. Нехай вибачить мені читач надмірну пафосність, але, коли потрапляєш у ці місця, хочеться або описувати побачене ледь не у віршах, або... взагалі мовчати: навіть від «десятої частки таких красот і чудес».

Австрія з неба — це кілометри вітряків-електростанцій. Екологічна культура — візитівка країни. Тут досі п’ють воду з-під крана, а в федеральній землі Каринтія й просто з озер. Далекоглядні політики оберігають цей край, бо з кожним роком більшає кількість бажаючих платити за перебування тут.

Європа відзначає 250-ліття великого композитора. Моцартівське свято — це небувалий розмах заходів. Ювілейні вшановування триватимуть весь рік. У Відні очікуються оперні постановки знаменитих режисерів Крістіана Лупи («Чарівна флейта») і Патріка Шеро («Так чинять усі»), світова прем’єра фортепіанного концерту Чіка Коріа для камерного музичного ансамблю й джазових музикантів (форма, схожа на ту, що її вибрав для себе колись Моцарт як автор і виконавець). Будуть і кінофестивалі, і симпозіуми, і презентації книжкових бестселерів, яким обіцяє стати книжка «Їмо і п’ємо разом із Моцартом».