Парламентські вибори, які відбулися в Словаччині 19 червня, стали знаковою подією. Насамперед тому, що в інтризі, яка складалася навколо них — уперше в новітній історії країни, — політика відігравала зовсім не головну роль. І коли основним гаслом виборів 1998 року була боротьба за демократію, 2002-го ключовими стали дебати навколо приєднання до Євросоюзу і вступу до НАТО, то результат нинішніх виборів залежав від позицій партій—учасників перегонів у питаннях економіки і соціального забезпечення населення.

Словаків налічують близько 5,5 мільйона. Лише Перша світова війна принесла цьому гірському народові субститут державної незалежності в постаті “єдиної чехословацької нації”.
Справжню незалежність словаки отримали приблизно в той час, що й українці, – 1993 року. Проте хоча в минулому українців і словаків можна знайти чимало спільних елементів, доля повелася з нашими народами по-різному.

СЛОВАЧЧИНА – регіональний лідер, який має значний вплив на Україну. Це твердження, на перший погляд, навіть коли йдеться про далеку перспективу, виглядає доволі абсурдним.

Вісімнадцять років у житті людини — ознака повноліття. З державами трохи інакше. Бо що таке 18 років, порівняно з тисячолітньою або навіть глибшою історією багатьох європейських держав?